Мамо, мамочко, мам…
Це так страшно, до болю, - розірване
коло життя
Що посіяв незримо Господь
в материнському лоні,
Бо не лише його а й твоє
у житті майбуття
Він тримав би охоче до віку
у Своїх долонях.
Мамо, мамочко, мам, це говорить
твоє немовля,
Не зрікайся мене, у тобі я з;явилась
від Бога.
Як зерняті малому дає народитись
земля,
Дай мені народитись у світ
на життєву дорогу.
Я з;явлюсь у цей світ і любити
я буду тебе,
Ти уже відчуваєш в собі моїх
пальчиків дотик.
Не журись, що в лахміття ти можеш
вдягнути мене,
Я прожити життя і у ньому
з тобою не проти.
По росі за тобою я буду іти
й босоніж,
І уламком дзеркальним пошлю тобі
сонячний зайчик.
Мамо, мамочко, мам, як же хочеться
мені скоріш
У велику долоню твою вкласти власний
свій пальчик.
Як я виросту потім, ми можем
здійснити разом
Твої мрії, яких досягнути тобі
не вдалося.
Мамо, мамочко, мам, мені боляче…
стихло кругом.
Це мені лиш наснилось, чи в темряві
просто здалося?