Нема чого сказати – помовчи,
не белькочи сон сивої кобили.
А маєш звістку добру, то кричи
на світ увесь, щоб аж забракло сили!
Коли немає музики в душі –
не дзенькоти немов на балалайці.
Якщо ж із серця хлинули вірші –
роздай їх людям ніби ті окрайці…
Окрайці хліба, тільки-но з печі,
вони ще теплі, запашні, духмяні…
Та коли цвіллю тхнуть – то замовчи,
не псуй багном ти душі полум;яні!
Коли немає в серці красоти –
навряд чи справа дійде до шедевру.
Набридаа сірість, досить пустоти,
псувати непотрібно людям нерви!
А солов;ї затьохкають в душі
і залуна мелодія чарівна –
хапай перо й пиши, пиши, пиши,
аж поки пісня вийде як царівна!
18.10.2015, Миколаїв