ненароджений.
Обриває павутину
небуття
ненароджена дитина.
А життя...
вже не буде. Синку, любий!
Не проси...
Стисне серце. Стисну губи -
де мій син??!
Ти не будеш грати з татом -
у піску...
Як же втратив я багато -
на віку.
А душа мене картала,
ще й за те -
та, що мамою не стала,-
вдаль мете...
Боже! Як же ти вкусила...
Бачиш, ні -
ненародженого сина
уві сні...
А лице тихенько блідне
бо... пусте:
перший зубчик, непотрібний,
не росте...
Перше слово... перші кроки...
перший клас.
Я кладу, шліфую блоки -
без прикрас.
Він не скаже по секрету-
про любов...
Синку, синку, тінню - де ти?
Рідна кров...
Я гордитись ним не зможу -
бо нема...
А на серці - Боже, Боже...
вже зима.
Дощ з очей. Засліп. Не бачу.
Не зумів...
Ненароджений заплаче
уві сні...