Інколи мені здається, що це сон лиш.
Що я прокинусь - а ти зникнеш,
і сліду за собою не залишиш,
змінивши сміх на декілька холодних тиш.
Але ж ти тут... а я - сміюсь,
зімкнувши руки у твої долоні,
як те дитя, радію в теплому полоні,
й утратити понад усе цього боюсь.