Та ж сама осінь- запашна,імлиста,
з прикрасами шипшинових принад.
У парках й скверах майже урочиста,
розкішна,- демонструє листопад.
Настояна на пряностях тополі,
каштановим розбитим їжаком,
та ж сама осінь вигляда не кволо,
а впевненим і мудрим хижаком.
Яскравим леопардовим малюнком,
багаттям, за ніч спущеним з небес,
ця осінь, як віщунка і чаклунка,
їй не потрібно імені й адрес.
Вона вишукує і виглядає здобич,
чи просто стежить поглядом Моне...
Як добре, якщо ти їй родич,
як добре, коли погляд той мине.