Осенний ветер, что могучим стоном
Над лесом стонешь, как над сыном мать,
Что люто тучи гонишь небосклоном,
Ты хочешь зиму, смерть и сон прогнать;
В щелях ты завываешь с диким звоном,
Из бедных хат солому станешь рвать,
И лист опавший, гоном – перегоном
По полю катишь, – мой крылатый тать!
Давно я слушал, как стенаешь ты
И знаю, почему в слезах скулишь:
Тебе жаль солнце, лето, день, цветы!
О, брат мой ветер! Коль меня узришь
Увядшим, старым, ты ль со мной скорбишь,
Или сотрёшь с песка мои следы?
сентябрь 2015
------------------------------
Осінні думи. Іван Франко – Осінній вітре, що могучим стоном
9 октября 1882
Осінній вітре, що могучим стоном
Над лісом стогнеш, мов над сином мати,
Що хмари люто гониш небосклоном,
Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати;
Що у щілинах диким виєш тоном
І рвеш солому із сільської хати,
Зів’яле листя гоном-перегоном
По полю котиш, – вітре мій крилатий!
Я довго пильно слухав стону твого
І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:
Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!
О вітре-брате! Як мене побачиш
Старим, зів’ялим, чи й по мні заплачеш,
Чи гнівно слід буття завієш мого?..