Вона любила холодний віскі
і шукала його у снах.
І здавалося б щастя близько,
але сльози в її очах.
І здавалося б її плечі
вже давно у надійних руках,
та чому ж вона кожен вечір
знов блукає у цих думках?
Їй здавалося ,що вона сильна
подолає цей біль і страх,
та самотня вона,а не вільна
мертва посмішка на вустах.
І так хочеться бути слабкою
У обіймах свій спокій знайти...
Бо вона не здається без бою
Витри сльози,пора далі йти.