На небі зорі враз поховались.
Вони злякались болю у грудях.
Судини в моїм тілі стискались,
Але стихали трохи на людях.
В очах блищала іскра надії,
А розум той весь час опирався.
Згадались в голові всі події,
А морок з ними жорстоко грався.
Душа стояла на підвіконні.
Тремтіла і боялась злетіти.
Чекав револьвер біля скроні,
І кров почала клекотіти.
Всередині тремтить і стріляє.
Думки говорять: "Вже потонула".
З тобою весь час він грає.
Гіркий присмак майже забула.
Сама собі щось дума й страждає
Ніхто не доведе що все марно.
Сама собі той день проклинає,
Коли його зустріла неждано.
Йому байдуже все, що з тобою.
Забудь його і йди собі далі.
В цей час лиш залишайся собою,
Не думай про відзнаки й медалі
Життя твоє лише почалося.
То йди собі і не озирайся.
Забудь про все, що тоді стряслося.
З початку жити знову старайся.