На лавочці під каштаном
У парку міському
Чоловік сидить старенький
Дівуля на ньому.
Обнімає і цілує,стиха промовляє
Ой як дуже...до нестями
Вона його кохає.
Давай поїдемо з тобою
На Кіпр,відпочивати
Там я буду тебе милий
Ще більше кохати.
Чоловік сидить щасливий
Слюну розпускає
Такий радий,що лівчина
Так його кохає.
Такий радий та веселий
А того не знає
Що кохання до старого
Довгим не буває.
І не його вона любить
А з грішми кишеню
От за гроші й підставляє
Йому свою "феню".
Нема грошей у кишені
То й любов пропала
Відчепись старий,від мене
Так йому сказала.