З рiдного голосу(http://www.stihi.ru/2009/11/11/720)
ВАСИЛИНА ИВАНИНА
-----------------------------------------------------
ІІ (из цикла)
Ой повіяв буйний вітер, повіяв, повіяв,
та він мої співаночки горами розсіяв...
.........
у наших міжгір’ях і зворах,
по сиглах, бескидах, плаях
душа прабатьківської мови
блукає, мов зранений птах
...........
Співай, доню, не бороню, кілько твого світа,
по чім будеш пам’ятати молоденькі літа?..
...........
відлуння між скелями б’ється,
чи встигнеш, чи вловиш цей біль
все тихше і тихше.
А в серці
прадавніх пісень заметіль.
...........
Загусляй ми, гудаченьку, в чотири струночки,
най любкови заспіваю красні співаночки...
***...................................
звір, зворина – великий яр у горах, по дну якого зазвичай тече струмок, а схили поросли кущами чи деревами;
сигла – густий смерековий ліс, заплутаний, в якому дерева можуть мати по кілька верхівок, там легко заблудитися;
бескиди – скелясті неприступні гори із прірвами, урвищами;
плай, плаїк, плайик – плато на гребені гори, де нема лісу, там можуть випасати худобу або косити; і стежка в горах теж так деколи називається.
...але, можливо, в інших діалектах ці слова мають інші значення чи нюанси :)
II (из цикла)
Ой, повеял буйный ветер, повеял, повеял,
и все мои он песенки по горам рассеял...
.........
у наших межгорий, в обрывах,
по чащам, оврагам, бродам
душа языка родимого
раненной птицею бродит...........
Пой, дочурка, не мешаю я твоей свободе
веселись, чтобы запомнить молодые годы!..
...........
где эхо меж скал еле слышно,
почувствуешь боль ты всегда
все тише на сердце,
и тише
старинных песен слова.
...........
заиграй на скрипочке, в ней струночек четыре,
про любовь тебе спою песенки красивые...
***...................................
зверь, зворина – большой овраг в горах, по дну которого обычно течет ручей, а склоны поросли кустами или деревьями;
сигле – густой еловый лес, запутанный, в котором деревья могут иметь по несколько верхушек, там легко заблудиться;
бескиды – скалистые неприступные горы с пропастями, обрывами;
плай, плаїк, плайик – плато на гребне горы, где нет леса, там могут пасти скот или косить; и тропа в горах тоже так иногда называется.
...но, возможно, в других диалектах эти слова имеют другие значения или нюансы :)