Кожен твій рух - це ще одна зірка на стелі.
Кожен твій подих - це ще один світ у Клода Моне.
Зараз мій дух немов у безлюдній пустелі,
А ти десь далеко, ти вже майже забула мене.
Я намагаюсь не сумувати, коли без мене щаслива.
Я намагаюсь не кричати, коли ти кажешь "То й що?"
Я зрозумів, що десь вже є неймовірна злива,
Яка у секунду може змити між нами все у аби що.
Холодний погляд. Холодний дотик твоїх рук.
Він раніше грів так солодко, був наче в'яз.
А зараз у мою сторону кожен твій рух
Ніби зроблен через останні сили м'яз.
Я просто не можу їсти, коли ти сидиш
Десь там, за кілометри, та соромишся мене.
Робиш вигляд, немов мене нема, як ніж
Між ребрами твоя рука до серця жене.