Вересень роздмухав швидко осінь,
Серце калатається сумне:
Вітер вість приніс, що в стилу просинь
Світлоокий одлетів ВаЛель.
Нерозумна та недбала птаха
Не зуміла вберегти гнізда,
Зруйнувала власноруч невдаха,
В підлі руки геть. Отож й біда! –
Довго душу труїла, та й тіло
Трощив жаль, допомагала злість,
Та наразі в день один добили:
Не здолав дух через… ані крізь…
Дощ скорботний капотить у серце,
Хоч на небі й хмарочки нема.
Ти не гань себе дарма, не сердься:
Коли любиш, не візьме пітьма.
Провести любові шляхом душу, –
Дасть знання та прощу чоловіку.
Усвідомити мав кожен, зрушмо
Помилкове мислення одвіку.
на уход 17.о9.2о15
Перевод Кариатиды Сны
http://www.stihi.ru/2015/09/22/111
Вновь сентябрь раздул до неба осень,
Сердце колотилось в том огне:
Ветер весть принес, что в холод, в просинь
Светлоокий отлетел ВаЛель.
Неразумно-ветренная птаха
Не сумела уберечь гнезда,
И собственноручно - одним махом!-
Всё разрушила... Так и беда!-
Долго изводила душу, тело,
Била жалость, помогала злость,
Разом в день один добить сумела,
Дух не смог ни через... И не сквозь.
Скорбный дождь мне капает на сердце,
Хоть на небе малой тучки нет.
Не сердись, не обвиняй, не бедствуй:
Коли любишь, то увидишь свет.
Проведи любви дорогой душу,
Знаньем одаряя и прощеньем.
Осознают это все, разрушив
Издавна неверное мышленье.
---