У діда Панька,рання груша росла
і на ній були груші великі
з червоним бічком і солодкі як мед
та до того щей соковиті
захотілося нам тих грушок скуштувать
а було нам тоді по дванадцять
піддивилися ми коли діда нема
цеж було десь годин,вісімнадцять
І швиденько залізли на дерево ми
і зриваємо в пазуху груші
зирк у низ,а під деревом дід
-ану злазьте нарву я вам вуші.
Сказав я Миколі,стрибаємо в низ
тільки разом, щоб дід розгубився
і стрибнули...а дід у руках мав батіг
і синцем я по спині розжився.