Знову пальці самі знаходять стежинку:
Від пупа до ніжних пелюсток Любові,
Де поту блищать ароматні краплинки,
Як випавші роси на квітках, що в полі.
Знов нігті ласкаво викреслюють руни:
На атласах шкіри й тендітній тій плоті,
Щоб хіть розпирала LOVEиною груди,
А мальва Кохання тремтіла, як в цноті.