Поэтический перевод с украинского: http://www.stihi.ru/2015/09/11/9388
Тоске осенней дышится полынно...
Бросает платья листьев в спорыше...
Я не виновна, разве я повинна,
что сентябреет с каждым днём в душе?
И увядают строчки и надежды,
не взбадривает запах жухлых трав...
Всё чаще думы о тебе... как прежде
густеет грусть сердечная... остра.
А мысли мчатся пёстрыми челнами
в глубины предзакатного огня...
Боюсь я, чтоб никто не встал меж нами
осенним искушением маня.
Оригинал:
Осінній смуток.
Людмила Юферова.
Осінній смуток дихає полинно,
Скидає жовте листя в спориші…
Хіба ж я винна, та хіба ж я винна,
Що вересніє стрімко на душі?
Стають надії в’ялими та вірші,
Й не бадьорить пожухлих трав парфум…
А я про тебе думаю ще більше,
Й тужавіє у серці гострий сум.
Пливуть думки строкатими човнами
У глибочінь призахідних заграв…
Як я боюся, щоб ніхто між нами
Принадою осінньою не встав.