Трамвайный хохот слушаю одна
и прочь гоню усталость и истому.
Я сквозь толпу найду дорогу к дому –
за светлый щит прозрачного окна.
Пусть будет так, что я ничья жена,
не отдана ни доброму, ни злому:
не хочет быть служанкою княжна,
и впредь уже не будет по иному.
Я покачаю строчку на ладонях,
дитя укрою в свет часов бессонных.
Ночь отшумит и вновь утратит речь.
К тебе из позабытого жилища
молитва рвётся, тщетно выход ищет
при двух свечах горящих белых плеч.
Перевод с украинского
Катерина Пасічна
При двох свічах
Трамвайний регіт підкорю одна
увечері, рвучи на клапті втому,
крізь юрби розітну свій шлях додому —
за світлий щит прозорого вікна.
Воістину, я нічия жона,
не віддана ні доброму, ні злому,
нікому не омріяна княжна,
служити не приречена нікому.
Поколишу віршатко на долонях,
вгорну дитятко в голубе безсоння.
Загомонить і змовкне дика ніч.
До Тебе із забутої оселі
молитва рветься під склепінням стелі
при двох гарячих свічах білих пліч.