Василь Стус
мой перевод:
Моя Украина отвыкла
Смеяться,- но не гомонить.
Моя Украина не стихла
В стремлении жить.
Моя Украина не знает
Безоблачных дней.
Моя Украина пылает,
И дым по-над ней.
Моя Украина тревожится,
Бунтует, кровя.
На рабском безжалостном торжище
Украйна моя.
Будущему в огне
Медленно дотлевать,
Ей – в предвечерней тьме
Руки заламывать
В небо глядеть - о, где они
Надежды и горлицы?
Лишь демоны, демоны, демоны
Летят к околице.
Слетаются, расторопные,
Туда, где земля рыхла,
На перепутья растоптанные,
Распятые близ села.
оригинал:
Моя Україна забула
Сміятись. Вона гомонить.
Моя Україна не вщухла
Од прагнення жить.
Моя Україна не знає
Веселих світань.
Моя Україна палає
У мить догорянь.
Моя Україна тривожиться,
Бунтує, буя.
На чорнім рабованім торжищі
Вкраїна моя.
Її догоряє майбутнє
І тужить, ридає,
І в передвечірній сутіні
Лиш руки ламає.
І дивиться в небо — о, де вони
Надії і голуби?
Лиш демони, демони, демони
Старої ганьби.
Злітаються — ніби на здобич,
Злітаються спроквола
На роздоріжжя розтоптані,
Розіп'яті край села.