А він до школи не пішов,
і квіти не поніс до школи.
до нього квіти понесли
татусь і мама, бо ніколи
не сяде більш за парту він,
не візьме зошит і підручник -
бо він загинув на війні
і не піде більше до школи.
А по дорозі чимчекують
букети квітів на двох ніжках,
лунає сміх дітей навколо,
мов не було війни ніколи.
Та мимо волі хтось згадає
той страшний вибух, що над школой,
ті смерті друзів неповинних,
і день, коли всі жили мирно.
І мимо волі стає лячно -
війна - тут, поруч, недалеко,
і кулі можуть прилетіти...
і тиша ця - не є безпекой.
За що, скажіть, такая доля?
чому не йде їх син до школи?
Чому малятко синьооке
не підійметься більш ніколи?!
Чому "сепаратистом" стали
звичайні мирні люди, діти?
Вони ж не йшли до вас війною!
Що робиться на білім світі?