В нестримному потоці сірих днів,
Яскраві ночі - кадром двадцять п’ятим,
Життя моє розділене навпіл,
Удень полин, вночі духмяна м’ята.
Я є бджола на пасіці війни,
Несу обніжку в стільники старанно,
Та ніч проходить подихом одним,
І знов пекельний наступає ранок.
Чого боятись втомленій бджолі,
Яка ось-ось ввійде у свиту матки,
Вже сизий пух на скроні тихо ліг,
І вже не так п’янить нектаром м’яти.
Та все ж не згас в душі іскристий спів,
Хоч кожен день мов на хресті розп’ятий,
В нестримному потоці сірих днів,
Яскраві ночі кадром двадцять п’ятим.