самобутня героїня чиїхось думок,
чи то сонце, чи богиня, чи легкий димок.
раз на раз вертає усміх подихом своїм
і мандрує між рядками зоряних країн.
лине пісня поміж снами зморених людей?
та закохує відрада сяючих очей.
все іде, усе минає і ллється крізь час,
і нехай життя дрібниці не турбують вас.
нездоланна і невпинна, плекає весь світ,
засинає коли сонце входить у зеніт.
мріє книгу написати про дива планет,
і, можливо, заснувати мрійників вертеп.
чьясь поезія лунає містом потойбіч,
нашу пані огортає мандрівниця-ніч.
і вона зникає. знову. як-то їй жилось?
я не знаю, що за образ. хай це буде...щось.