Поэтический перевод с украинского: http://www.stihi.ru/2015/08/25/10166
Горячий день по блюдечкам лимана
полынную настойку разливал...
И мы вкушали яд незнамо-пряный
из дивного забытья-вещества...
А поцелуя нежность, невесома,
стекала в души импульсом тепла...
Сердца стучались в небо гулким звоном –
пульсируя, как родники из ласк.
Резвились рядом ангелы в веселье
и оплетали руки нам венком...
И голубые мчались карусели
в неповторимом вальсе заводном...
Тогда нам не далось понять, заметить,
что счастье человеческое – миг...
Боялись мы, как маленькие дети,
настойки даже капельку пролить...
Оригинал:
І ми пили настоянку незнану...
Людмила Юферова.
Гарячий день у блюдечку лиману
Настояв пересохлі полини…
І ми пили настоянку незнану
Із дивної, мов сон, речовини…
А ніжність невагома в поцілунку
Стікала в душі імпульсом тепла…
І билися серця у небо лунко –
Маленькі два пульсари-джерела.
Раділи поруч ангели веселі,
Сплітали наші руки у вінок…
Гойдали нас блакитні каруселі
З казкової симфонії думок…
Тоді ще не могли ми зрозуміти,
Що то була людського щастя мить…
Та ми боялись, як маленькі діти,
Хоч крапельку настоянки пролить…