Коли нам хочеться замкнутися у собі
І важко жити поряд із людьми,
Живемо ми, неначе у хворобі,
А вилікуватися важко нам, вельми.
Жорстокий світ нас душить, як у клітці,
А ми живемо в ньому всеодно,
І хтось ховається, мов у великій квітці,
Та кожен проживе своє кіно.
Не розуміємо коли ми ще життя,
То можемо потрапити в халепу,
Та треба викидать все те сміття,
І радісно вертатись до вертепу.