Дивлюсь в безодню довго, без причин,
Мене ніхто не відірве від неї,
Бо то душа одного із хлопчин,
Кому не жаль відвертості своєї.
Без нього жить - це всеодно що муки,
Ми в дружбі з ним пройшли багато днів,
Замучилася я від довгої розлуки,
А він мене, здається, полюбив.
Без нього світ, мов дерево без листя,
Мов верховіття без гнізда птахів,
Як хочу я вже вирватись у місто,
Пройти до нього тисячі шляхів.