Впритул наближується мить,
Де після спалаху – безодня.
Де «НАД» і «ПІД» усе горить,
І то усе – земля Господня.
Там час втрачає сенс і рух.
Що вічність є – напевно знаєш!
У пащі чорних завірюх,
Немов у пеклі зависаєш.
А потім - розум у пітьмі
Шукає потайки від себе
Такі глухі, такі німі,
Та все ж – уривочки від НЕБА.
А може, то і є – твій РАЙ?!
Бо іншого душа не знає. -
У небі сполох сірих зграй,
А поряд – тиша розмовляє…