Душу на шмаття вітер порве,
Розворушить всю біль з середини,
Я не бачу в майбутньому поруч тебе,
Відлік часу іде на години.
Ти далеко тепер, я тебе не впущу,
Ні на мить, ні на крок в свою душу,
Не скажу я ні слова, а просто мовчу..
І мовчати і далі я мушу.
Я виплескую біль серед стрічок своїх,
Тих, яких ти і так не побачиш,
Скільки горя і болю лишилось між них,
Та чому ж ти душа моя плачеш???