В вечер, в горизонты. Из украинской поэзии

Марина Ефремова 3
В вечер, в горизонты, в пенье соловья
Вдаль пойдем, обнявшись,  ты и я.
Ветер звезды с неба рвет, как ветхость крыш.
Отойдем от всех мы, завернувшись  в тишь
Этой ясной ночи. Пусть же до зари
В такт сердца лопочут, словно сизари.



__________________________________________________________

Оригинал

У вечір, в обрії, у спів
Підем, обнявшись, перед себе.
Мов черепицю із дахів,
Зриває вітер зорі з неба.

І, відділившись від юрби,
Загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця - два голуби
Співзвучно й тужно затріпочуть.
( БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ. 3 квітня 1935 )

Перевод Николая Туз. Ставрополь.

В вечер, в горизонты, в пение
Пойдем, обнявшись, вперед.
Будто черепицу с крыш,
Срывает ветер звезды с неба.
И, отдалившись от толпы,
Завернемся в мех ночи.
Пусть два сердца – два голубя
Созвучно и тоскливо затрепещут.