покинь мене

Покинь мене...
Покинь мене біль і ти...
і ти з нею і ти з нею вже йди
своєю дорогою,
в чорно-білі свої холодні, напружені дні,
Де тепло твоє тільки для тебе
і те ворушиться на самому дні...тіла всього...серця твого такого самотнього

Покинь мене...
Покинь і не благай...
Покинь і чекай...
Не чекай...
 не чекай моїх вітань...
Покинь крізь образи пробачень
і мене саменькою хворую
хіба бачиш ти?
краще, краще покинь...
покинь заплакану на світанні...
Покинь...покинь з подушок
я вже минаю з твоїх сторінок,
як  минає обірваний дзвінок,
як минає тривалий ковток...
покинь...покинь з долонь
Покинь...мене...покинь в буденний вогонь

Покинь...мов пісню останнюю, ледве свідомую
Покинь мене, благаю й молю...
Покинь мене...
Ми у ретриті з тобою жили,
мов у раю...
Мені почулось,
мов ти щойно кричав:
лиш тебе я люблю,
але доля пішла і її я не зупиню...

Покинь мене...покинь мене біль, біль і ти...
Покинь мене й більше не повертай
сюди