А львівське небо – бездоганне.
В ранковий час, вечірній час...
Воно у мить загоїть рани
і спокоєм примирить нас.
Не докучає, не свариться
одвічне небо – вічний друг.
З ним щастя – навіть зажуриться,
коли твоїх бракує рук.
Завжди у небі є потреба.
Над Львовом – мрій іконостас...
І бездоганне львівське небо,
мов янгол, молиться за нас...
.........................................
Львів. Бернардинів Церква. Вежа. Вечір