С украинского http://www.proza.ru/2015/08/04/1692
«Жасмина цвет и свежеубитый бык.
Помост без края. Карта. Зала. Арфа. Рассвет...»
(Федерико Гарсиа Лорка)
Четверо моих часов –
Поводыри слепых в лабиринте времён,
Четыре железных якоря,
Что цепляются за ил пространства
(Плыви, кораблик, плыви!),
Четыре паруса на мачте
Моего корабля-тела,
В этом океане Времени.
(Неси-неси, течение!)
Черные: отмеряют мою тень,
Её путь короткий обрывается
В темной избе Ничто.
Белые: напоминают кукушкой
О дне уходящем,
О дне неизбежном,
О дне грядущем,
О дне забытом.
Золотые: это на руке солнце -
Кричат-напоминают: ты ещё есть,
Мой господин или спутник,
Не идешь ты, а проходишь
Вместе с этими минутами.
Зелёные: они тогда остановятся,
Когда последний клён на земле-хуторочке
Усохнет,
И из его легкой сердцевины
Гроб вытешут
Для певца последнего...
***
Чотири годинники чорний, бiлий, золотий, зелений
«Жасмину цвіт і свіжо вбитий бик.
Поміст без краю. Мапа. Зала. Арфа. Рання.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Мої чотири годинники –
Поводирі сліпих лабіринтами часу,
Чотири металевих якоря,
Що чіпляються за намул простору
(Пливи, кораблику, пливи!)
Чи то чотири вітрила
У мого корабля-тіла,
У цьому океані Часу.
(Плинь, течіє, плинь!)
Чорний: відмірює мені тінь,
Її шлях короткий-обрубаний
У темну хату Ніщо.
Білий: нагадує зозулясто
Про день, що минає,
Про день неминучий,
Про день прийдешній,
Про день забутий.
Золотий: це на руці сонце
Кричить-нагадує: ти ще є,
Мій господарю чи то супутнику,
Не йдеш ти, а існуєш
Разом з оціма хвилинами.
Зелений: він тоді зупиниться,
Як останній явір на землі-хуторі
Всохне,
І з його серцевини легкої
Труну витешуть
Для пісняра останнього...
© Copyright: Шон Маклех, 2015
Свидетельство о публикации №215080401692