Василий Симоненко
Было так... Дорога закричала,
Холодно блеснули фонари.
Не прощаясь, ты ушла к причалу
И сгорела в пламени зари.
Глыбы лет толкал я неумело,
Жизнь катилась, дням теряя счёт.
А заря, в которой ты сгорела,
Полыхает вновь, за годом год.
Василь Симоненко (1935 – 1963)
Все було. Дорога закричала,
Блиснули байдужі ліхтарі.
Ти пішла від мене до причалу
І згоріла в полум’ї зорі.
Вибухали дні незрозуміло,
І життя котилося моє...
Але там, де ти тоді згоріла,
Кожен ранок сонце устає.