Сльози
В сльозах у вічність прокладаєм шлях
По всіх роках долаючи стежини.
Питання завмирає на устах;
Невже це є єдиний шлях людини?
Невже не можна шлях цей обійти
Щоб без страждань, поневірянь і болю
У небо можна було увійти
Завершивши в свій час щасливо долю?
Питання по людськи це так звучить,
Та не в людини відповідь правдива.
Так, як без часу неможлива мить,
Без сліз спокути щастя неможливе.
Бо у гріхах народжені усі,
Й безгрішністю не можем похвалитись.
Як спраглому хоч капельку роси,
Так грішному теж треба освятитись.
Освячення ж, це більш висока річ
Де сльози випробовують на якість.
Як золото переплавляє піч,
Так через біль народжується святість.
Коли Христос за нас життя віддав,
В сльозах і небо спохмурніло раптом.
Той, хто за інших сліз не проливав,
Той чи погодиться за них страждати?
Незмінний Бог, та змінний є наш час.
Чи можеш пригадати ти відверто
За кого плакав ти останній раз
Аби, бодай в думках, за нього вмерти.