Десь сядеш на зупинці в пустий вагон, відкриєш свій обізнаний гаджет,
Думками знов курсує дивний паром, по пам’яті малює його портрет.
Ти хочеш, щоб насправді і назавжди, але ти знаєш, як коли болить…
Емоціі тебе зовуть в свої світи, і ти під небо линеш в цю саму мить.
Любов ховається поміж зірок: напівсолодка, ніжна та терпка,
І ти до неї робиш свій перший крок, але боїшся, що будеш смішна.
Тому малюєш пензлем у віршах, відтинки всіх емоцій у словах,
Кохання грає на роялі - по клавішах, під місячним серпанком по ночах…
Торкнулося тебе знов почуття, і все шепоче – люби його, кохай,
Підсилюється знов серцебиття, і ти всміхаєшся – ну і нехай!..
In_nes