Людмила Юферова.
Клубочуться збентежені думки... http://www.stihi.ru/2015/07/21/199
Клубочуться збентежені думки:
А хто ж я є? І звідки? І для чого?
Мого життя затерті сторінки
Вже й прочитати, мабуть, неспромога.
Куди ж я йду? Куди веде біда?
Де той спочинок, що на перевалі?
А день за днем за обрій осіда,
І світ біжить все швидше далі й далі...
Не маю ні валізи, ні грошей...
Вітриська сльози викрешуть солоні...
Мабуть, я й справді з Богових дітей,
В котрих завжди розправлені долоні.
А я все йду, стомившись, до межі...
Як лячно, що життя там обірветься...
І все, що маю – совість у душі –
Важливий документ мойого серця.
Поэтический перевод с украинского С. Жуковой:
Клубятся мысли: Кто я? Для чего?
Смущённо вопрошают: Я откуда?
Страницы жизни вытерты... их трудно
прочесть... почти не видно ничего.
Где отдых и заветный перевал?
Куда иду? Куда ведут печали?
А мир бежит, как будто опоздал,
а дни за горизонтом оседают...
Ветрища высекают искры слёз,
Не обрела ни скарба я, ни денег...
Возможно я из тех, кто Божьи дети,
с открытыми ладонями для гроз...
Но всё иду, усталая, к меже...
Как страшно, – что за тою тайной дверцей?..
Всё что имею – совести сажень –
Важнейший документ души и сердца.