ВОЙНА
На свет появилась война.
Сначала была она
Не больше зерна,
Потом кулака,
Потом кочана.
Потом ещё увеличилась вдвое,
Стала великанскою головою.
Тут кто-то схватил секиру:
Не войны, мол, хочу, а мира!
Да как крякнет,
Да как жахнет!
И покатилася голова:
С гряды на погост,
С погоста на мост,
С моста в речушку,
Из речки в море,
Потом в океан.
И там на просторе
Пропала, ушла на дно.
А нам осталось одно
Горе,
слезами приправленное,
Да секира та окровавленная.
-----
Olesya Mamchych
росла собі, вОйна, росла
спершу маленька була
потім як кулак
потім як буряк
потім як два
аж розбухла як дідова голова
аж поки хтось не вхопив сокиру:
хочу не війни, а миру
та як хрякне!
та як гахне!
покотилася голова покотом з грядки на кладку
з кладки на річку
з річки у море
з моря в океан
та й потонула
а в нас тільки кривава сокира в руках