День проминув

         День проминув

День проминув і як і не було.
Замріялось у сутінках село,
Не чути на стовпі лелечий клекіт,
І сонце вже за обрієм далеко.
       І спочива натружена людина,
       Та ще не ніч, хоч скоро вже й пора.
       Вогонь в печі поволі догора,
       І засинає на руках дитина.
І линуть молитви у край небесний
То з радістю, то з тугою душі,
Що день пройдешній в серці полишив,
І слухає їх наш Господь воскреслий.
       Надія ж, що ніколи не згаса,
       Дає душі, що стомлена, розраду.
       І слухає від Господа пораду
       Душа. Й від того наче воскреса.