Золотава осінь сипле листопадом…
Краплями із неба падає любов…
Зовсім ще недавно ми гуляли садом,
А тепер ми нарізно… я без тебе знов…
Осінь смуток сіяла у моїм саду
Листям кольоровим до землі...
Думала я, мріяла: «Буде до ладу…»
А тепер ховаю сльози у пітьмі.
Лист останній з дерева долу полетить…
А душа не змириться, а душа… болить
І якось, в негадану, в ту жадану мить,
Ти мені зустрінешся зовсім, як колись..