С украинского http://www.proza.ru/2015/07/02/79
«Медово-бледная оуна
легла на сонный склон...»
(Уильям Батлер Йейтс)
Следы на песке.
Их оставляли босоногие монахи
В черных рясах ночи
С чётками дней в руках,
Их оставляли бородатые воины
С белыми щитами
И посеребренными мечами,
В клетчатых зелено-черных килтах.
Следы на песке:
Их читал седой ворон,
Щуря блестящий глаз
От лучей желтого небесного ока,
Что падало камнем
В темно-зелёное море,
Их заметал ветер,
Потому что понимал: не надо
Оставлять эти летописи
На песке вечности.
Следы:
Босых ног, подкованных сапог,
Деревянных мокроступов,
Пальчатых лап,
Когтей и копыт,
Уставших тел, судорожных рук –
Следы на песке.
Вас смыло море,
Вас презирали муравьи,
Падая в ваши бездны,
Убегая от муравьиных львов.
Я оставил их
В своей искалеченной памяти,
Чтобы написать о них книгу,
Страницы которой – тоже песчинки,
Ибо все на свете – песок
Разбитых песочных часов.
***
Слiди на пiску
«Місяць блідо-медовий
ліг на сонний схил...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Сліди на піску.
Їх лишали босоногі монахи
У чорних рясах ночі
З вервечками днів у руках,
Їх лишали бородаті воїни
З білими щитами,
Посрібленими мечами
І картатими зелено-чорними кілтами.
Сліди на піску:
Їх читав сивий крук,
Мружачи блискуче око
Від променів жовтого небесного ока,
Що падало каменем
У темно-зелене море,
Їх загортав вітер,
Бо розумів – не треба
Лишати ці літописи
На піску вічності.
Сліди:
Босих ніг, цвяхованих чобіт,
Дерев’яних мокроступів,
Пальчатих лап,
Пазурів та копит,
Втомлених тіл, судомних рук –
Сліди на піску.
Вас змило море,
Вас зневажали мурахи,
Падаючи у ваші безодні,
Тікаючи від мурашиних левів.
Я лишив їх
У своїй покаліченій пам’яті,
Щоб написати про них у книгу,
Сторінки якої – теж піщинки,
Бо все на світі – пісок
Розбитого піщаного годинника.