Ще не все відбулося...
Пролітає вже серпень на своїх вороних,
Із життя мого вкравши світанки ,
І літа краєчок забирає туди,
Де холодні вже осені ранки.
А душа ще моя так хоче назад,
В липневі теплесенькі ночі ,
Відчувати ще свій молодий зорепад
І дивитись в закохані очі.
Суєта залишає на серці сліди,
А осінь сльозу бурштинову,
Життя пролітає і кличе туди,
У країну далеку, зимову.
І хоч серце моє , ще таке молоде
І душа моя рветься до літа ,
Та усе то міраж , вже дві чверті життя
Десь пробігли , неначе прожито.
І що з того життя , воно глумиться з нас,
З нами грається ніби на збитки,
Щохвилини , щодня і щоночі , весь час,
Календар наш гортає у свитки.
Доля шепче мені, зиму ти не впускай,
Та мені так сумно чогось ,
Життя каже не йди, не спіши, зачекай...
Ще не все , ще не все відбулось…
автор; Н.П.Рубан.