АВТОРСЬКИЙ АМАТОРСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД З ПОЛЬСЬКОї НА УКРАїНСЬКУ МОВУ(6 слів звірив зі словником)
Легенда о Вавельском драконе.
A oto i legenda o krakowskim smoku.
W smoczej jamie w Krakowie
mieszka; niegdy; smok straszny. By; postrachem owiec bo gdy porwa; kt;r;;
– ;lad po owcy ju; na zawsze gin;;. Zam;t wielki sia; w grodzie Kraka –
p;acz i lament zewsz;d by;o s;ycha;.
- Co za nieszcz;;cie! Nieszcz;;cie, owieczek siedem smok mi zjad;.
- Co si; dzieje w naszym mie;cie, ta bestia po;er;a mi ju; ca;e stado!
- ;adnej owcy nie przepu;ci!
Ka;dy przed smokiem dr;a; ze
strachu. Ludzie, jak to ludzie, r;;ne rzeczy gadali. Raz wie;; si;
roznios;a po mie;cie, ;e smok z owiec na m;ode dziewki si; przerzuci;. Struchleli
wszyscy w kr;lestwie, ;a;o;nie za;ka; kr;l – mia; on c;rk; prze;liczn; i m;od;
i na sam; my;l, ;e smok mia; by j; porwa; p;acz ;ciska; jego stare
serce. Posmutnia; i pomarnia; kr;l Krak, bo ;adnego nie widzia; wyj;cia z
tej sytuacji. Wreszcie jednak wpad; na pomys; wy;mienity:
- Koniec, basta, raz na zawsze z tym potworem sko;czy; trzeba. Temu kto zg;adzi smoka r;k; mej c;rki dam i p;; kr;lestwa na dok;adk; – zabrzmia;y tr;by w ca;ym kr;lestwie i wie;; t; na wszystkie strony ;wiata og;oszono.
;mia;k;w si; od razu paru zebra;o, w ci;;kich zbrojach, w miecze, szable i bagnety uzbrojeni na spotkanie smoka wyruszyli. Miny dzielne przebrali, pier; dumnie wypieli, lecz gdy przysz;o co do czego – jak najdalej wiali. Wystarczy;o, ;e smok nog; tupn;;, ogniem z paszczy dmuchn;; a oni ju; w powrotn; drog; zawracali.
Kr;l nadzieje zacz;; traci;, w;osy z g;owy wyrywa;, po czole si; drapa; i tak sobie my;la;:
- Czy;by w ca;ym moim kr;lestwie nie by;o takiego ;mia;ka, kt;ry by smoka zg;adzi; m;g;?
Wtem przed kr;lewskim tronem pok;oni; si; nisko ch;opak prosty. Szewczyk, kt;ry buty stare naprawia; i dzielnie do kr;la przem;wi;:
- Ja ze smokiem si; rozprawie, pokonam besti; i z kr;lewn; si; o;eni;.
- Ale; ch;opcze! C;; ty m;wisz! Nie jeden ;mia;ek ju; ze smokiem w szranki stawa;. ;aden mu rady nie da;, a ty go;ymi r;kami chcesz go podej;;?
- Racja kr;lu, nie mam konia ani szpady, ale pomys; w g;owie niez;y. Nie wezm; go si;;, ale podst;pem z;owi;.
- A, jaka; to my;l w twojej g;;wce zal;g;a?
- Mam siarki miark; i barani; sk;r;. Wezm; ja szyd;o i zaszyje w niej siark;, pod;o;; smokowi pod sam nos takiego barana.
Wzi;; si; Szewczyk ;ywo do
roboty, zgodnie z planem barana przygotowa; i do smoczej jamy zani;s;. Obw;cha;
smok ze wszystkich stron barana i z apetytem go po;ar;, prze;kn;;, obliza; si;
i wtem siarka sta;a mu w gardle. Co za piek;o, co za gor;c? Ognie w paszczy
smoka p;onn;.
- Ooo, jak pali – Wody! Wody! – smok pragnienie mia; ogromne, do dna prawie wypi; Wis;;, pi; i pi; tak bez umiaru, a; wygl;da; jak wielki balon. A balony maj; to do siebie, ;e niekiedy p;kaj; z trzaskiem. Tak te; si; sta;o i ze smokiem. Wielka rado;; nasta;a w;r;d ludu, wszyscy na ulicy wylegli, ;piewali i kwiaty do g;ry rzucali. A Szewczyk zgodnie z obietnic; r;k; kr;lewskiej c;rki dosta; i p;; kr;lestwa w darze. Od tej pory Krak;w ju; smoka nie widzia;. A na pami;tk;, ;e by; kiedy; taki smok w Krakowie, jego jama pod Wawelem po dzi; dzie; stoi.
_______________________________
Легенда про Вавельського дракона(Змія)
Це легенда про краківського Змія. У зміїній ямі у Кракові мешкав колись страшний Змій. Був він вічним жахом овець, бо де покрав котрусь – та вже на завжди пропадала. Великий розпач охопив усе місто Краків – звідусіль було чутно лемент:
«Жах(1)! Моїх овечок змій поїв!»
«Що ж це діється у нашому місті! Це чудовисько пожерло мені вже усю отару!»
«Жодної вівці не пропустить!»
Кожен тремтів зі страху перед Змієм. Люди як люди, різне думали. Одного разу, містом поширилася чутка, що Змій замість овець вподобав молодих дівчат. Усі(2) в королівстві засмутились, жалкував і король, адже мав молоду вродливу дочку, та сама лише думка, що Змій може розорити й спустошити місто, краяла його старе серце. Посмутнішав і змарнів король Крак, бо не міг знайти іншого виходу зі становища. Врешті, на думку спало наступне:
«Видно, кінець нам, якщо завтра не прикінчити цю потвору. Тому ж, хто здолає Змія, пообіцяю свою дочку і півкоролівства на додаток». І засурмили труби по всьому королівству на всі сторони світу. Одразу знайшлося двоє сміливців, що у тяжких обладунках, шоломах і озброєні багнетами вирушили на зустріч Змієві. Та зник вираз хоробрості(3) з обличчя, випили і полягали де довелося, так, ніби то й не при справах. Та вистачило(4) лишень того, що Змій тупнув ногою, дмухнув вогнем з пащі – як вже повтікали вони назад додому.
Отже надії короля не виправдалися. Він рвав з розпачу на голові волосся, дряпав нігтями стіл і так собі думав:
«Невже в усьому моєму королівстві не знайдеться сміливця, якому було б під силу здолати Змія?».
Та з’явився одного разу перед королівським троном простий хлопчина й низько вклонився королю. Шевчук, що ремонтує старе взуття, так промовив до короля:
«Я впораюся зі Змієм – переможу чудовисько й одружуся на королівні!»
«Хлопче, що ти говориш?! Не один сміливець вже ставав у двобій зі Змієм. Жодному не вдалося його здолати., а ти голими руками хочеш його побороти?»
«Ви маєте рацію королю, не маю ані коня, ані меча, але гарна мені прийшла думка. Не візьме його сила, але підведе злість.»
«А яка ж то думка?»
«Маю трохи сірки(5) і баранячу шкіру. Візьму сідло і запалю в ньому сірку, підкладу Змієві під сам ніс такого барана.»
Й узявся Шевчук хутко до роботи. Згідно задуму, підготував барана і підклав його аж до Змієвої ями. Змій з апетитом зжер барана, полишивши самі кістки та облизавши їх. Тим часом, сірка опинилася у його горлянці. Що за пекло? Що за гіркота? Вогонь так і запалахкотів у Змієвій горлянці.
«О! Як пече! Води! Води!!». Змієм оволоділа жахлива спрага, до самого дна він пив Віслу, пив і пив так без спочину аж став нагадувати величезну діжу. А діжі мають величезну хибу – з часом вони з тріскотом можуть луснути. Те ж сталося і зі Змієм. Тут настала велика радість між людей, усі повибігали на вулиці, співали і квіти кидали догори, а Шевчук, згідно обітниці, що йому дав король, одружився на королівні і отримав пів королівства на додачу. З тих пір, у Кракові більше не бачили Змія. А спомин про те, що у Кракові таки був колись Змій, його яма під Вавилем є і по сьогодні.