Знаєш
Ти не така, як інші
В тебе
Очі неземні
Пишу про тебе вірші
Та ти не дякуєш мені
Я сяду за штурвал літака свого часу,
Відішлю всім сигнал з борту першого класу
Наздогнати я хочу усі втрачені миті,
Навести по-новому, всі слова, що розмиті.
Я віддам всьому світу, свої думки шалені,
Відпущу з голубами, всі хвилини без тебе
Я зіграю з вітрами, свою пісню сумну,
За тобою порину, у безмежну пітьму.
Моя квіточко кохана, моя доле дорога
Я з тобою до небес, до останнього кінця
Ти забудеш про печалі, я поверну час назад
Я для тебе подарую, наший перший листопад
Я зустрічатиму з тобою, щоранку сонячний привіт
Ти умиваєшся росою, та зупиняєш цілий світ
Я напишу про тебе пісню, візьму мелодію дощу
Птахи її співатимуть у лісі, а я тихесенько піду