Давно я не писала про любов,
Наравне точно, не с початка лiта
С того моменту, як в життя моє ввійшов
Від тоді ось моя душа зігріта.
Тобі не зачитаю вішр я знов
Бо нас з тобою розлучають кілометри,
І як же ти мене знайшов?
Коли носили ми ще теплі светри.
Давно я не писала вже про щастя
Та що я можу в ньому розуміти?
Твою колишню звуть напевно Настя,
Ти був щасливий з нею, та дарував їй квіти.
Давно не втілювала я в реальність мрії,
Веселой і щасливой не була,
Всі хлопці не втілюють надії,
Життя наповнилося марністю буття.