Як все давно було, а ніби-то недавно,
За руки взявшись, ми в в життя пішли.
Долали шлях уперто і завзято,
От вже дивлюся й внуки підросли.
Щебечуть дзвінко,тягнуть рученята,
А декотрі вже скоро,як і ми,
Злетять з гнізда і ніби ластівята
Полинуть в світ, розтануть між людьми.
Як лине час. І ми були ,,зелені,,
І молоді, гаряча грала кров.
Ми мов актори на життєвій сцені,
Творцем відведену, старанно грали роль.
Були і друзі і весела хата
І дзвін бокалів, радісні пісні,
І смуток був, і за гріхи росплата.
Роки минули, ніби у ввісні.
Не хочемо хворіти і старіти.
Що не кажи, душа все ж молода.
Радіймо, що здорові внуки й діти,
Налий по повній. Многії літа.