Ну все завершилась драма,
нашу прочитано книгу,
дала збій програма,
так і не розтопили кригу.
І хто в цьому винен,
відповідь очевидна,
я не зробив те,що повинен,
твої дії - відповідні.
Можливо ти чекала ініціативи,
а я знав,що не вийде нічого,
не бачив в цьому перспективи,
не дістали ми того неба голубого.
Жалкувати мабуть пізно,
самі вині, нічого сказати,
знаєш, серце моє не залізне,
кричить і це словами не передати.
Спогади - це все що маємо,
не вийде з голови твій силует,
ми потрошку,але все таки згасаємо,
так і не станцювавши наш менует.
Можливо почую про тебе новини,
а може серед натовпу впізнаю ,
пройдуть секунди,хвилини,години,
але так як тебе, більш не покохаю.