А я живу в роки війни.
не знала, що так може бути.
Вже другу весну спів птахів
частіше тут цінують люди.
Невже живу, в роки війни?
світанок дихає в прощанні,
за тими, хто так і не зумів,
відчути знову його сяйво.
А я живу в роки війни.
День перемоги - лише століття.
А потім знов на цій землі,
із крові виростають квіти.
Минулий стук гармат, знов наяву.
У когось свято проведуть паради.
А там комусь все стримувать війну,
розкрити пострілом всю правду.
І всі живуть, в роки війни,
в бій нескінченності за владу.
Вже другу весну спів птахів,
перебиває в небі постріл зради.
Всіх ветеранів стало більше...
Не стерти біль медалями на грудях.
І розриває все частіше,
що знов війна іде по людях...
А я живу в роки війни.
Не знаючи, що буде далі.
А може, День перемоги, як тоді,
нас вбереже від чужої влади...