* * *
Йшла війна через село.
Що під німцями було.
Хати з глини, та соломи,
На підлозі лиш рядно.
Діти голі, діти босі,
Сумні очі їсти просять.
Батько з хати - плаче мати:
"Заберуть тебе в солдати".
І пішов дід у солдати,
Щоб наш Крим відвоювати.
Та який з нього солдат?
Коли років п'ятьдесят?
Сім діток чекають в хаті,
І горює рідна мати,
А у німця - кіндер, муттер,
І у серця Мартін Лютер.
Автомат дали - гранати,
Тай учись дід виживати.
Якщо зразу не уб'ють.
То медаль тобі дадуть.
І стріляли два солдати,
Хто за батька, хто за матір.
Німця вбили і топили,
В Чорном морі, сині хвилі.
Дід помер, таки від ран.
Перемоги не пізнав.
Фото из домашнего архива.
Моему деду посвящается.
Умершему от ран 14.04 1944 года.
Похоронен в Братской могиле под Севастополем.
Вечная память.