Як мало слів сказано,
вибач,але я намагався,
моє сердце до твого прив'язано,
і в "коханні" наче зізнавався.
Ти зосереджена не на моїй особі,
зла не держу, я все розумію,
буду ще довго тримати це в собі,
життя триває,але жити без тебе не зумію.
Ми не єдина сполука,
не одне ціле,немає нас,
без тебе жити - мука,
я немов вогник - погас.
Але як же далі бути,
без рук твоїх,плечей,
твого голосу не чути,
не бачити твоїх очей?
Я все б тобі віддав,
мчав би вслід за тобою,
я ще ніколи так не кохав,
але ти обійшла мене стороною.
І це все звучить немов,
тебе засуджую,ні це не так,
я скажу і казатиму знов,
вибач мене, бо я дурак.
Тобі лиш бажаю чистого неба,
такого як твої оченята,
бажаю кохання, такого як тобі треба,
щоб супроводжували тебе янголята.