Ганна Осадко.
АНГЕЛ СМЕРТИ.
Глеб Ходорковский - перевод.
На грядке женщина
Землю копает,
Дробит распушивает её после зимы,
Белый платок, чёрный фон чернозёма -
завтра засеет.
А через месяц -
рядок за рядочком - зелёные головы:
Три листочка фасоли, петрушки нахальное перышко,
Огурёчки-сыночки,морковки - стыдливые дочечки,
Те, то прячут и тело и душу в мамочку землю...
Женщина сапку взялА.
У неё нынче важная миссия -
Про-ре-дить этих деток зелёных,
Чтобы лучшие выжили...
Ангел смерти сегодня белый платок повязывает,
Одевает боты резиновые - и на грядку,
Делает выборку,
Чтобы не тесно росли и, наконец, чтоб большими выросли,
Чтобы был урожай этой осенью в закромАх -
из десятка она оставляет два-три зелёненьких тЕльца,
а всех остальных - в междурядье,
Пусть майское солнце их выжжет...
Я так никогда не смогу как она - безжалостно.
Я слабая, слишком я дорожу жизню всего живого...
Мой огород - словно сад в Эдеме,заросший травами.
Моя грядка густА, как кварталы шумных шанхаев.
Ангел смерти с небес Глядит на меня скептически,
Даже, быть может, с насмешкой,как и соседка с сапкой.
Говорит: чтож ты, чудачка, будешь делать потом, осенью?
Я развожу руками: -Если удастся услышать в вирий улечу - кру...
* * *
ангел смертi
Ганна Осадко
Жінка на грядці
Землю копає,
Дробить, розпушує після зими,
Біла хустка на чорному тлі чорноземів -
Завтра буде сіяти.
А за місяць –
Рядок до рядочка – зелені голови:
Три листочки квасолі, петрушки нечемне пір"ячко,
Огірочки-синочки, морквини – стидливі донечки,
Бо ховають і тіло, і душу у землю-матінку…
Жінка сапку бере.
В жінки нині важлива місія –
Про-рі-ди-ти цих діток зелених,
Щоб кращі вижили…
Ангел смерті сьогодні хустинку собі пов"язує,
Одяга гумачки – і на грядку,
і робить вибірку,
щоб не тісно росли, щоби врешті великі виросли,
щоби був урожай у коморах цієї осені –
із десятка лишає два-три зеленавих тілечка,
а всіх інших – в міжряддя.
Хай сонце травневе випалить…
Я ніколи не зможу отак, як вона – безжалісно.
Я слабачка, бо надто ціную життя_для_кожного.
Мій город – буцім сад у Едемі, порослий травами,
Моя грядка густа, як шанхайські квартали гамірні…
Ангел смерті скептично із неба на мене дивиться,
Може, пхикає навіть, як моя сусідка з сапкою,
Каже: що ж ти, дивачка, робитимеш потім, осінню?
- Дасться чути, - розвожу руками, - у вирій, кру…
© Copyright: Ганна Осадко, 2015
Свидетельство о публикации №115043003917