Лучше умереть стоя, чем жизнь жить на
коленях.
Шота Руставелі.
Запродали запроданці нас.
Порошенко на що ти повівся?
Здав без бою найманцям Донбас.
Де ж твій дух президентський подівся?
Чи то знову були лиш слова,
Що Луганськ і Донецьк будуть наші?
Де поділась твоя булава?
Коли слав ти в ярмо долі наші.
За що ж гинули в пеклі війни
Най-найкращії діти країни?
Що нам скажуть полеглих сини?
Хто простить незліченні могили?
Хто ж з вас молотов, хто рібентроп?
Хто дозволив ділити Вкраїну?
Чи для вас - «після нас хоч потоп».
А для нас – це як постріли в спину.
Схаменись Порошенко, проснись.
Бо ж над нами «Небесная сотня».
Ти ж їм в вірності клявся колись.
Ти ж продав їхні душі сьогодні.
Й луганчане тебе не простять.
Цей забитий народ став забутим.
Дні неволі над нами висять.
Але ж ми не раби – ми є люди.
21.09.14 р