Василь Стус
(1938 – 1985)
* * *
То, что за смертью было, я познал.
Деяния таинственного силу,
весь морок неб и хлябь трясин земли.
И тяжко жить, тем знаньем подпирая
своё в труху истлевшее жилище.
Склепенье склепа, тлена тлена тлен
объял тебя, взял верх и омертвил.
Не воскресить уже тебе вовеки
доверчивого сердца. Всё – в личинах.
А мир, в котором выросла душа,
иным стал. То твои, Ересиарх,
и знание, и страшная расплата.
Вот – твой убийца: руку подаёт,
счастливых долгих лет тебе желает,
с улыбкой – пряча ненависть, как нож...
(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)
Василь Стус
(1938 – 1985)
* * *
Те, що було за смертю, я пізнав.
Всю силу таємничого діяння,
весь морок неб i твань землi движку.
I тяжко жити, цим знанням підперши
свою оселю, витрухлу на пустку.
Склепіння склепу, тліну тліну тлін
опав тебе, подужав і змертвив.
І вже тобі повік не відволодати
довірливого серця. Все – в подобах.
Світ, у котрому виросла душа,
зінакшав. Це твоя, Єресіярхе,
найтяжча плата і страшне знання.
Ось – твій убивця: руку подає,
всміхається, щасливих зичить років,
ховаючи зненависть, як ножа...