Земле рідна, уквітчалась, мов панна, барвінком!
Солов'їним щебетанням виспівує дзвінко
вербне віття, мов стрічками, грає понад ставом,
а тополі величаво красуються – пави!
Яблуні розквітли рясно – доброго врожаю
обіцяє свого часу кожна гілка в раю…
Справжній рай, бо все буяє й одцвіта невдовзі,
як ті вишні, що вінчально сиплють при дорозі
свій серпанок пелюстковий,
сиплють – посипають,
та нема кого вінчати, чи вони не знають:
все, що тут колись ходило, в засвітах поснуло,
всі пройшли старим цим шляхом в давнину минулу…
Уквітчалася коханням наречена в Бозі
на побачення востаннє у святій дорозі…